ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Алфавитный указатель по авторам статей

Алфавіт по авторам :
| | & | ( | ) | . | / |


1. К. А. ГУБАР З ІСТОРІЇ ПРАВНИЧОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ЮРИДИЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ КИЇВСЬКИХ ВИЩИХ ЖІНОЧИХ КУРСІВ

К. А. ГУБАР, З ІСТОРІЇ ПРАВНИЧОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ЮРИДИЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ КИЇВСЬКИХ ВИЩИХ ЖІНОЧИХ КУРСІВ


На тлі значної уваги, яка приділяється історії вітчизняної правничої освіти сучасними дослідниками, своєрідною лакуною досі залишається досвід діяльності на початку XX ст. юридичного відділення Київських вищих жіночих курсів.
Вищі жіночі курси як новий тип навчальних закладів почали виникати у великих містах Російської імперії з кінця 60-х років XIX ст. в контексті інших перетворень цієї доби великих суспільних реформ. Основною причиною їх появи було прагнення жінок, які закінчили гімназії чи пройшли курс інституту шляхетних дівчат або ґрунтовний курс домашнього навчання, до поглиблення своєї середньої освіти, яке інші тогочасні навчальні заклади задовольнити не могли .
Так, усе, що могла запропонувати жінкам попередня російська система освіти, це дозволити їм відвідувати університетські лекції і семінари на правах вільних слухачок. Згідно з тогочасними нормами вільними слухачами визнавали осіб, допущених до всіх видів занять у вищому навчальному закладі, а також до державних іспитів (після складання всіх заліків і курсових іспитів), але без прав і пільг, що надаються студентам. Вільний слухач (слухачка) отримував не диплом, а лише довідку про прослуханий університетський курс.
Першим кроком на шляху залучення жінок до вищої освіти було створення Аларчинських (1869 р.) та Владимирських (1870 р.) курсів у Санкт-Петербурзі і Луб’янських (1869 р.) курсів у Москві, які фактично були не чим іншим, як курсами публічних лекцій для представників обох статей. На початку 70-х років XIX ст. такі ж публічні лекції проводилися у Києві професорами Університету Св. Володимира. Ці лекції читалися з окремих дисциплін і, звісно, не могли забезпечити регулярного навчання.
А в 1872 р. відомий історик і громадський діяч професор В. I. Гер’є заснував Вищі жіночі курси в Москві, які були призначені саме для освіти осіб цієї статі. Згодом розпочали діяльність Вищі жіночі курси в Казані (1876 р.) та знамениті Бестужевські курси в Санкт-Петербурзі (1878 р.). У Києві існували приватні вищі жіночі курси, створені за ініціативою професора С. С. Гогоцького (1878 р.), а також вечірні жіночі курси А. В. Жекуліної (1905 р.) та Вищі жіночі курси М. В. Довнар-Запольського (1905р.). Утім, юридичне відділення існувало лише на першому з названих київських навчальних закладів. I саме йому присвячена ця стаття, що ґрунтується на попередньому доробку дослідників історії вітчизняної жіночої освіти, зокрема працях К. А. Кобченко , на деяких виданнях, підготовлених співробітниками досліджуваного навчального закладу, та на власних архівних знахідках автора.
За своїм статусом усі вищі жіночі курси посідали проміжне становище між гімназією та університетом. Це були заклади, які фактично надавали вищу освіту, але не гарантували після їх завершення прав, традиційно пов’язаних з вищою освітою.
Київські вищі жіночі курси (далі - КВЖК) були засновані за ініціативою професора Університету св. Володимира, філософа і педагога Сильвестра Сильвестровича Гогоцького (1813-1889) . Членами відповідного організаційного комітету, крім нього, були професори Університету св. Володимира В. С. Ікон- ников (1841-1923), В. Б. Антонович (1834-1908), а також Ф. М. Гарнич-Гарницький (1834-1892), О. О. Котляревський (1837-1881), О. С. Шкляревський (1839-1906) та М. Є. Ващенко-Захарченко (1825-1912) .
Урочисте відкриття курсів відбулося 4 жовтня 1878 року . До 1881 р. їх головою був С. С. Гогоцький , а згодом В. С. Іконніков . Повний строк навчання становив 2 роки, але у 1881 р. його було збільшено до 4х. Охочі могли записатися на курси як слухачками, так і вільними слухачками. Навчання відбувалося на істо- рико-філологічному та фізико-математичному відділеннях.
Утім, через необхідність вироблення нових принципів роботи курсів, з 1884 р. за розпорядженням Міністерства народної освіти було зупинено набір на КВЖК і, відповідно, 1888 р. відбувся останній на цьому етапі (7-й) випуск слухачок. Наступного року, за браком коштів, курси було тимчасово закрито.
Згодом на користь курсів доброчинцями було передано доволі значні матеріальні цінності і вони змогли продовжити свою корисну діяльність9. Так, за заповітом К. Крижановського, курси отримували будинок із садибою, загальною вартістю 70 тис. карбованців, але з неодмінною умовою, що вони повторно відкриються не пізніше 1907 р.10. Зважаючи на це, вже у 1906 р. курси відновили свою роботу, а упродовж 1907-1911 р. в їх структурі з’явилися три нових відділення: юридичне, медичне та економічно-комерційне. Неважко помітити, що така структура максимально наблизилася до університетської, в якій на той час було чотири основних факультети (історико-філологічний, фізико-математичний, медичний і юридичний), а також доповнювалася відділенням, аналогічним економічному та комерційному факультетам Київського комерційного інституту11. Нововідкрите юридичне відділення від 1907 р. очолював професор В. А. Удінцев, а від 1909 р. - професор Г. В. Демченко. Слід підкреслити, що економіко-комерційне відділення виникло пев- ною мірою за ініціативою правників, оскільки в університетах економічні дисципліни вивчалися на юридичних факультетах. Так, у доповідній записці від 9 жовтня 1908 р. професор В. А. Удінцев наголошував на доцільності створення на базі юридичного відділення економіко-комерційного, щоб таким чином надати можливість усім охочим курсисткам слухати додатково економічно-комерційні дисципліни12.
Київські Вищі жіночі курси, які також мали неофіційну назву «Жіночий університет св. Ольги», активно працювали до початку Першої світової війни, згодом були евакуйовані і у 1915-1916 р. продовжили свою діяльність у Саратові. Після повернення їх до Києва, незважаючи на бурхливі революційні події, навчальний процес на курсах більш-менш успішно тривав до закриття курсів і приєднання їх до Київського університету у 1920 р.
Правовий статус Київських вищих жіночих курсів визначався «Положенням про Вищі Жіночі Курси в Києві» від 29 вересня 1878 р., затвердженим попечителем Київського навчального округу П. О. Антоновичем, згодом «Положенням про Вищі Жіночі Курси» 1881 р. затвердженим попечителем Київського навчального округу С. П. Голубцовим. У 1903 р. під час перерви у роботі КВЖК було розроблено новий проект положення, але його не було реалізовано і курси відновили свою діяльність 1906 р. на старій правовій основі13. У 1910 р. було підготовлено проект під назвою «Статут Університету св. Ольги в місті Києві», а 13 вересня 1911 р. було прийнято «Тимчасове положення про Вищі Жіночі Курси»14, яке зберігало свою чинність аж до самого закриття курсів.
Упродовж усього досліджуваного періоду органами управління курсів були Рада професорів (Педагогічна рада), Правління та Збори відділень. Обиралися також посадові особи: директор курсів, декани відділень, секретар Ради, казначей, а у разі потреби й помічник (помічниця) директора.
Рада професорів скликалася Директором за власною ініціативою або за заявою 10 членів Ради. В обов’язки Ради входило: обрання строком на 3 роки із числа професорів директора курсів (обрана кандидатура підлягала затвердженню Міністерством народної освіти), обрання професорсько-викладацького складу і адміністративного персоналу, розгляд пропозицій щодо відкриття нових відділень, запровадження нових предметів, навчальних планів, розгляд питань про зміну Статуту курсів, встановлення строків складання звітів та проектів, розгляд інших важливих питань за ініціативою Міністерства народної освіти та членів Ради. Саме Радою встановлювалися і правила для слухачок.
Директор здійснював нагляд за дотриманням правил, встановлених Радою, завідував усіма частинами управління Вищих жіночих курсів, стежив за правильним ходом навчання, здійснював прийом слухачок на курси за наслідками розгляду поданих ними заяв і документів. Він головував на зборах Ради та Правління, був відповідальним за законність їх постанов та рішень.
До складу Правління входили директор, декани відділень, казначей та помічник директора. Правління здійснювало розгляд господарських і адміністративних справ.
Декани обиралися строком на 2 роки із професорів та затверджувались Міністерством народної освіти. До обов’язків декана входило скликання зборів відділення за власною ініціативою або на вимогу не менш, ніж половини членів відділу. У разі потреби на зборах декана заміняв старший із професорів відповідного відділення.
Збори відділень складались із професорів відповідного відділення, викладачів та асистентів. Скликались для вирішення нагальних питань, були повномочні у складі половини професорів. До компетенції зборів входило затвердження навчальних планів, обрання декану, нагляд за навчанням, затвердження екзаменаційних програм, пропозиції по наданню аудиторій для лекційних занять, призначення комісій для екзаменів, розгляд питання про надання окремим слухачкам стипендій тощо.
Помічник (помічниця) директора за ініціативою Правління у разі потреби обирався Радою професорів строком на 3 роки. Обрана кандидатура підлягала затвердженню Попечителем Київського навчального округу. Головним обов’язком Помічника (помічниці) директора було стежити за порядком під час занять.
Для відання грошовими сумами із професорів строком на 2 роки обирався Казначей15.
Оскільки курси були приватним закладом і не отримували державних субсидій, основним джерелом фінансування була плата слухачок за навчання (на початку - 50, а згодом - 100-120 крб. на рік), а також пожертви і заповіти на користь КВЖК. При курсах існував Опікунський комітет для допомоги як закладу загалом, так і незаможнім слухачкам зокрема. До комітету входило ряд викладачів курсів та їх дружин. Для поповнення коштів організовувалися різні благодійні вечори та концерти16. Головою цього комітету певний час був Федір Якович Фортинський, який згадував, що багато розбіжностей виникало з приводу розподілу коштів: перші хотіли всі кошти віддавати нужденним слухачкам; другі, брали до уваги нестабільне становище курсів загалом і надавали пріоритет задовольнити матеріальну сторону самого закладу, а тому пропонували 1/3 всіх коштів відкладати до запасного капіталу курсів; другу третину використовувати на допоміжні заклади при курсах такі, як бібліотеки, лабораторії і т.п., а іншу третину віддавати нужденним слухачкам. Зокрема, коли перед початком 1881-1882 навчального року більшість членів Опікунського комітету підтримала саме останній розподіл кошів на три частини, понад 10 представників меншості демонстративно вийшло з комітету17.
Навчальний рік складався з двох семестрів, які тривали з 1 вересня по 15 грудня та з 15 січня по 31 травня. На юридичному відділенні мали викладатися такі дисципліни: енциклопедія права (аналог сучасного курсу теорії держави і права); історія російського права; порівняльна історія права; історія філософії права (аналог сучасного курсу історії політичних і правових учень); політична економія (історія економічного вчення, теорія політичної економії, економічна політика); статистика; державне право (загальне вчення про державу, російське державне право, державне право зарубіжних країн); дотичні до державного права курси: церковне право, поліцейське право (аналог сучасного курсу адміністративного права з окремими елементами економічних дисциплін), фінансове право, міжнародне право; римське право, цивільне право та судочинство, торгове право та торгове судочинство; кримінальне право та кримінальне судочинство. Зазначалося, що для всіх слухачок православного віросповідання, обов’язковим предметом є також богослов’я.
Згідно з навчальним планом юридичного відділення (1911 р.) на першому курсі були такі обов’язкові дисципліни: 1) енциклопедія права; 2) історія руського права; 3) історія римського права; 4) політична економія; 5) загальна частина системи римського права; 6) римське право з однорічним курсом латинської мови.
На другому курсі слухачок чекали: 1) історія руського права; 2) система римського права; 3) російське державне право; 4) державне право західноєвропейських держав; 5) церковне право; 6) статистика.
Третій рік навчання передбачав обов’язкове вивчення таких дисциплін: 1) цивільне право; 2) кримінальне право; 3) адміністративне право; 4) фінансове право; 5) історія філософії права.
На останньому четвертому курсі викладалися: 1) цивільний процес; 2) кримінальний процес; 3) торгове право; 4) міжнародне право.
Порівняльна історія права вважалась необов’язковим предметом. Так само для слухачок юридичного відділення необов’язковими дисциплінами були історія, психологія, філософія і логіка. Але одна з сучасних іноземних мов (французька, англійська та німецька мови) за вибором слухачки вважалась обов’язковою для вивчення, інші нові мови рекомендувалися як необов’язкові18.
Ці ж дисципліни в дещо меншому обсязі викладалися і на економічно-комерційному відділенні, де також вивчалися комерційний обрахунок, загальна та спеціальна бухгалтерія, господарська географія та статистика, товарознавство, історія торгівлі, комерційна кореспонденція, банкова та торговельна політика, хімія та іноземні мови (французька, німецька, англійська та італійська).
Навчальний процес на КВЖК, принаймні на його юридичному відділенні, забезпечували майже виключно штатні професори та інші викладачі Університету св. Володимира. Нам, зокрема, вдалося встановити прізвища 16 правознавців, які в різний час викладали на КВЖК. Майже всі вони нині належать до когорти визнаних корифеїв юридичної науки, біографії яких не важко знайти в «Юридичній енциклопедії» та інших сучасних довідкових виданнях.
Це зокрема:
Єгіазаров (Єгіазарянц) Соломон Адамович (1852-?) - доктор державного права, професор кафедри державного права Університету св. Володимира. Викладав на КВЖК у1907-1920 рр. курс російського державного права19.
Ейхельман Отон Отонович (1854-1943) - доктор міжнародного права, професор кафедри історії зарубіжного законодавства, згодом кафедри міжнародного права Університету св. Володимира. Викладав на КВЖК у 1907-1920 рр. міжнародне право20.
Катков Михайло Мефодійович (1861-1941) - доктор римського права, професор кафедри римського права Університету св. Володимира. Викладав на КВЖК у 1907-1920 рр. історію римського права21.
Цитович Микола Мартинович (1861-1919) - доктор політичної економії та статистики, професор кафедри поліцейського права Університету св. Володимира. Викладав на КВЖК адміністративне право22.
Ясинський Михайло Микитович (1862-1935) - професор кафедри історії руського права Університету св. Володимира. На КВЖК викладав у 1907-1920 р. історію руського права, цивільний і кримінальний про-
цес23.
Соколов Платон Петрович (1863-1923) - професор кафедри церковного права Університету св. Володимира. На КВЖК у 1907-1920 рр. викладав церковне право24.
Удінцев (Удінцов) Всеволод Аристархович (1865-1930) - доктор цивільного права, професор кафедри торгового права, а з 1909 - цивільного права. В 1911р. перевівся до Санкт-Петербурзького університету. Був деканом юридичного відділення КВЖК у 1907-1909, викладав цивільне право25.
Богаєвський Петро Михайлович (1866-1929) - професор кафедри міжнародного права Університету св. Володимира. На КВЖК викладав у1912-1920 рр. курс енциклопедії права та історію російського державного права26.
Демченко Григорій Васильович (1869-1958) - доктор кримінального права, професор кафедри енциклопедії права, а згодом кримінального права Університету св. Володимира. Викладав у 1907-1920 рр. на КВЖК курс кримінального права, а від 1909 р. незмінно обіймав посаду декана юридичного відділення27.
Митюков Андрій Каленникович (1871-?) - магістр римського права, екстраординарний професор кафедри римського права Університету св. Володимира. В 1911 р. перевівся до Московського університету. Викладав на ВЖК у 1907-1911 курс римського права28.
Мітіліно Михайло Іванович (1875-1930) - професор цивільного права Університету св. Володимира. Викладав на КВЖК курси цивільного права, цивільного процесу та торгове право29.
Спекторський Євген Васильович (1875-1951) - доктор державного права, професор кафедри філософії права Університету св. Володимира, згодом - чл.-кор. Сербської АН (Белград). На КВЖК у 1913-1920 рр. викладав: історію філософії права, державне право західноєвропейських держав30.
Синайський Василь Іванович (1876-1949) - професор кафедри цивільного права і цивільного судочинства Університету св. Володимира. Викладав на КВЖК цивільне право31.
Карпека (Карпеко) Володимир Васильович (1880 або 1877 - 1941) - професор кафедри цивільного права і судочинства Університету св. Володимира. Викладав на КВЖК у 1912 -1920 рр. систему римського пра- ва32.
Кристер Арнольд Едмундович (1886-1937) - на той час професорський стипендіат кафедри російського цивільного права і судочинства (з 1917 р. - приват-доцент) Університету св. Володимира, згодом у 20-ті рр. професор кафедри енциклопедії та історії філософії права Донського університету, професор Київського інституту народного господарства. Викладав у 1918-1919 рр. на КВЖК курси цивільного права та цивільного процесу33.
Паше-Озерський Микола Миколайович (1889-1962) - доктор кримінального права і процесу, професор кримінального права Університету св. Володимира. Викладав на КВЖК курс кримінального права та кримінальний процес 34.
Окрім того, у житті курсів і в навчальному процесі на КВЖК провідну роль відігравали відомі історики, автори багатьох робіт з відчутним «юридичним ухилом» Володимир Боніфатійович Антонович (1834-1908 )35, Володимир Степанович Іконников (1841-1923)36, Митрофан Вікторович Довнар-Запольський (1867-1934)37.
На юридичному відділенні викладали і відомий філософ, у майбутньому академік ВУАН по кафедрі філософії права О. І. Гіляров (1856 -1938), відомий економіст і теж майбутній академік ВУАН К. Г. Воблий (1876-1947), професор-економіст О. Д. Білімович (1876-1963). Латиною зі слухачками-юристками займалися маститий професор І. А. Лециус та приват-доцент В. П. Клінгер. Серед викладачів юридичного відділення також були С. А. Ананьїн (лекції з педагогічних дисциплін), М. Т. Новинський (семінарські і практичні заняття з політичної економії), А. П. Карлсон і Н. З. Стоянович (німецька мова) та інші38.
Що ж стосується обсягів навчальної діяльності курсів, то перший набір слухачок у 1878 р. становив 324 особи, з яких закінчили повний курс та отримали атестати лише 79 (55 на історико-філологічному та 24 на фізико-математичному)39. Проте в роки, коли існувало юридичне відділення, щороку на курси приймали вже близько 500 осіб і «відсів» теж був значно меншим. Так, у 1910 р. всього слухачок було - 2221, на юридичному відділенні - 229; у 1913 р. всього - 2971, на юридичному відділенні - 326; у 1915 р. всього - 4021, на юридичному відділенні - 415; в 1917 р. всього - 4919, на юридичному відділенні - 56340.
Є у нас і цікаві відомості про організацію занять в останній рік існування КВЖК. Так, в осінньому півріччі 1919 р. на юридичному відділення КВЖК викладали:
Професор Демченко Г. В.: кримінальне право - 5 годин на тиждень, 5 семінарів на семестр; практичні заняття з кримінального права - 1 год. на тиждень, 7 семінарів (тут і далі, ймовірно, подавалася кількість семінарів за весь семестр).
Викладач Катков М. М.: історія римського права - 6 год. на тиждень, 1 семінар.
Професор Карпека В. В.: система римського права - 6 год. на тиждень, 3 семінари.
Викладач Клінгер В. П. : латинська мова - 3 год. на тиждень, 1 семінар.
Професор Соколов П. П.: церковне право - 4 год. на тиждень, 3 семінари.
Викладач Спекторський Є. В.: історія філософії права - 3 год. на тиждень, семінарів; державне право західно-європейських держав - 2 год. на тиждень, 3 семінари.
Професор Ясинський М. М.: історія руського права - 2 год. на тиждень, 1 семінар; цивільний і кримінальний процес - 4 год. на тиждень, 3 семінари.
Ряд викладачів мали заняття одночасно на юридичному та економічно-комерційному відділеннях:
Професор Базанов І. А.: цивільний процес - 4 год. на тиждень, 7 семінарів.
Професор Богаєвський П. М.: енциклопедія права - 3 год. на тиждень, 1 семінар; історія руського державного права - 2 год. на тиждень, 1 семінар.
Професор Воблий К. Г.: статистика - 2 год. на тиждень, 3 семінари; банкова і торгова політика - 2 год. на тиждень, 5 семінарів.
Професор Єгіазаров С. А.: російське державне право - 6 год. на тиждень, 3 семінари.
Лектор Карлсон А. П.: німецька мова (групи «а» і «б») - 6 год. на тиждень, 3 семінари.
Викладач Кристер А. Е.: практичні заняття з цивільного права - 2 год. на тиждень, 7 семінарів.
Професор Мітіліно М. І.: торгове право - 4 год. на тиждень, 7 семінарів.
Викладач Новінський М. Т.: практичні заняття з політичної економії - 2 год. на тиждень, 3 семінари;
Професор Синайський В. І.: цивільне право - 6 год. на тиждень, 5 семінарів.
Професор Паше-Озерский М. М.: кримінальний процес - 4 год. на тиждень, 7 семінарів.
Викладач Стоянович Н. 3.: німецька мова (група «с») - 2 год. на тиждень, 5 семінарів.
Професор Цитович М. М.: адміністративне право - 4 год. на тиждень, 5 семінарів.
Професор Ейхельман О. О.: міжнародне право - 4 год. на тиждень, 7 семінарів.
За спогадами багатьох сучасників, система викладання на курсах не поступалась за якістю університетській. Наприклад, Ф. Я. Фортинський читав на курсах ті ж самі лекції, що і в університеті, не роблячи ніякої різниці в програмах. Слухачки курсів користувались тими ж літографованими записками, що видавались для студентів університету, і тими ж конспектами до екзаменів41.
По закінченню курсів курсистки отримували свідоцтва (атестати) першого та другого розряду. Для отримання свідоцтва першого розряду середній бал по всім обов’язковим дисциплінам повинен був становити не менше 4,5 (за 5-бальною системою), а з необов’язкових - не менше 342.
Курсистки складали державні іспити в екзаменаційній комісії при Університеті св. Володимира. Після першого випуску окремим розпорядженням міністра народної освіти у квітні 1912 р. до складання іспитів у таких комісіях були допущені і випускниці юридичного відділення курсів. Слід зауважити, що умовою допуску до складання іспитів була наявність атестата зрілості, що видавався після закінчення чоловічих гімназій, і через різницю у навчальних програмах жіночих і чоловічих гімназій, курсистки мусили складати додаткові іспити для отримання відповідного атестату43.
Що ж стосується персонального складу слухачок, то значний відсоток їх складали дружини, доньки та інші родички відомих представників вітчизняної інтелігенції. Так, на курсах навчалася донька засновника КВЖК Катерина Гогоцька, донька першого ректора Київського університету Олена Максимович, онука видатного етнографа і правознавця Катерина Чубинська, донька видатного історика Ірина Антонович, донька відомого військового і державного діяча Марія Скоропадська. Випускниця курсів археолог Катерина Мельник згодом стала дружиною В. Б. Антоновича, а інша випускниця - письменниця і видавець Ольга Хору- жинська - дружиною І. Я. Франка. Серед випускниць КВЖК були також організатор українських народницьких гуртків О. Доброграєва, археолог В. Є. Козловська; літературознавець Н. П. Кістяківська; історики:
Н. Д. Полонська-Василенко, О. О. Грушевська, Н. Ю. Мірза-Авак’янц, а також М. М. Москаленко - мати майбутнього конструктора радянських космічних ракет С. П. Корольова44.
Історія зберегла прізвища кількох вихованок юридичного відділення. Так, у 1907 р. на юридичне відділення вступила Олександра Євгенівна Судовщикова-Косач - письменниця, яка раніше вже пройшла навчання на історико-філологічному відділенні КВЖК і була автором ряду літературних творів під псевдонімом Грицько Григоренко. Вона не пасла задніх і в оволодінні юридичним фахом та в 1913 р. успішно склала іспити в державній юридичній екзаменаційній комісії і була удостоєна диплома першого ступеня. На юридичному відділенні навчалась у 1913-1917 рр. актриса Цецилія Львівна Мансурова (Воллерштейн), згодом народна артистка СРСР, яка теж дістала диплом про вищу юридичну освіту від Київського університету45.
Протягом 1908-1909 рр. тут вчилася і відома поетеса А. А. Ахматова. Вона (у період навчання - Анна Андріївна Горенко) поступила на курси восени 1908 р. і вивчала історію римського права у професора
А. К. Митюкова і склала йому іспит 21 травня 1909 р. з оцінкою «весьма удовлетворительно», латинь з тією ж оцінкою склала професору І. А. Лециусу. У весінньому семестрі 1909 р. 11 травня склала енциклопедію права професору Г. В. Демченку, так само історію руського права 7 грудня 1909 р. здала з тією ж оцінкою. В одній із своїх автобіографій, Ахматова зазначає, що найбільше їй подобалося вивчати історію права та латинь, а коли почались суто юридичні дисципліни - стало не цікаво46.
У київських архівах збереглися і відомості про навчання на юридичному відділенні Тетяни Серапіонівни Брояковської, доньки знаного церковного письменника і дружини відомого у 20-х роках правника і культуролога В. Й. Крижанівського. Вона поступила на курси 1907 р. і протягом весняного семестру 1908 р. відвідувала виклади професорів В. Г. Демченка, А. К. Митюкова, М. М. Каткова, М. М. Цитовича та І. А. Лециуса.
Отже, можна зробити висновок, що заклад під назвою «Київські вищі жіночі курси» хоч і проіснував не так довго, але відіграв помітну роль у суспільному житті міста і розвитку жіночої освіти в Україні загалом. Висококваліфікований професорсько-викладацький склад і університетські за змістом навчальні плани та програми забезпечили, зокрема, якісну освіту на юридичному відділенні курсів.
Утім, тема юридичної освіти на Київських вищих жіночих курсах, як видається, не вичерпується цією стислою за обсягом публікацією і заслуговує на подальше поглиблене вивчення.
1 Державний архів (далі - ДА) м. Києва. - Ф.244. - Оп. 17. - Спр. 1. - Арк. 1.
2 Кобченко К. А. «Жіночий Університет Св. Ольги»: історія Київських вищих жіночих курсів. - К.: МП Леся, 2007. - 271 с.; Малинко И. Г. Высшее женское образование на Украине (вторая половина 19 - начало 20 века): Дис... канд. ист. наук. - X., 1984. - 215 с.; Лихачова Е. Материалы для истории женского образования в России.1856-1880. - СПб., 1901. - 647 с.; Тишкин Г. А. Женский вопрос в России в 50-60 годы 19 века. - Л., 1984. - С. 240; Павлюченко Е. Л. Женщины в русском освободительном движении: От Марии Волконской до Веры Фигнер. - М., 1988. - 269 с.; Иванов А. Е. Высшая школа России в конце 19 - начале 20 века. - М., 1991. - 392 с.; Иванов А. Е. Студенчество в России конца 19 - начала 20 века: социально-историческая судьба. - М., 1999. - 414 с.; Щетинина Г. И. Университеты в России и Устав 1884 года. - М., 1976. - 231 с.
3 Minerva. Сборник, издаваемый при Историко-Филологическом семинарии Высших женских курсов в Киеве. - К., 1913. - Вып. 1 - 185 с., Вып. 2 - 168 с.; К., 1914. - Вып. 3 - 165 с.; Вып. 4. - 117 с.; К., 1915. - Вып. 5. - 128 с.; К., 1917. - Вып. 6. - 113 с.; Сборник Археологического музея Высших женских курсов в Киеве / Под ред. прив.-доц. В. Е. Данилевича. - К., 1914. - Вып. 1. - 63 с.; Вып. 2. - 71 с.;
4 Бучма О. В. Гогоцький Сильвестр Сильвестрович // Енциклопедія історії України. - Т. 2. - К.: Наук. думка, 2004. - С. 133.
5 Кобченко К. А. Вказана праця. - С. 35.
6 Там само. - С. 37.
7 ДА м. Києва. - Ф. 244. - Оп. 17. - Спр. 9. - Арк. 25.
8 Там само. - Арк. 26-29.
9 Иконникова А. Л. Воспоминания о деятельности Федора Яковлевича Фортинского на Высших женских курсах в Киеве // Чтения в Историческом обществе Нестора-Летописца. - 1903. - Кн. 17. - Вып. 2. - С. 68-74.
10 Кобченко К. А. Вказана праця - С. 101.
11 Міхневич Л. В. Питання приватного права в дослідженнях вчених-юристів Київського комерційного інституту // Часопис Київського університету права. - 2009. - № 2. - С. 40-48.
12 ДА м. Києва. Ф. 244. - Оп. 17. - Спр. 88. - Арк. 1.
13 Кобченко К. А. Вказана праця. - С. 98, 192.
14 ДА м. Києва. - Ф. 244. - Оп. 1.1. - Спр. 8.- Арк. 25.
15 Там само. - Арк. 36.
16 Кобченко К. А. Вказана праця. - С. 47.
17 Иконникова А. Л. Вказана праця. - С. 63-70.
18 ДА м. Києва. - Оп. 1.1. - Спр. 8. - Арк. 25, 36.
19 Міхневич Л. В., Усенко І. Б. Єгіазаров (Єгіазарянц) Соломон Адамович // Енциклопедія Сучасної України. - Т. 9. - К.,
2009. - С. 361.
20 Заблоцька Л. Г. Ейхельман Отон Отонович // Юридична енциклопедія. - Т.2. - К.: Укр. енциклопедія, 1999. - С. 320.
21 Усенко І. Б., Міхневич Л. В. З історії юридичної освіти: Юридичний факультет Київського інституту народного господарства (1920-1930) // Часопис Київського університету права. - К., 2003. - № 3. - С. 93.
22 Самойленко О. О. Цитович Микола Мартинович // Юридична енциклопедія. - Т. 6. - К.: Укр. енциклопедія, 2004. - С. 377.
23 Бондарук Т. І. Ясинський Михайло Микитович // Юридична енциклопедія. - Т. 6. - К.: Укр. енциклопедія, 2004. - С. 518.
24 Касяненко Ю. Я. Соколов Платон Петрович // Юридична енциклопедія. - Т. 5. - К.: Укр. енциклопедія, 2003. - С. 539.
25 Шевченко Я. М., Касяненко Ю. Я. Удінцев (Удінцов) Всеволод Аристархович // Юридична енциклопедія. - Т. 6. - К.: Укр. енциклопедія, 2004. - С. 175.
26 Нипорко Ю. І., Касяненко Ю. Я. Богаєвський Петро Михайлович // Юридична енциклопедія. - Т. 6. - К.: Укр. енциклопедія, 2004. - С. 540.
27 Бондарук Т. І. Демченко Григорій Васильович // Юридична енциклопедія. - Т. 2. -К.: Укр. енциклопедія, 1999. - С. 65.
28 Усенко І. Б., Міхневич Л. В. З історії юридичної освіти: Юридичний факультет Київського інституту народного господарства (1920-1930) // Часопис Київського університету права. - К., 2003. - № 3. - С. 95.
29 Усенко І. Б. Мітіліно Михайло Іванович // Юридична енциклопедія. - Т. 3. - К.: Укр. енциклопедія, 2001. - С. 738.
30 Андрейцев В. І. Спекторський Євген Васильович // Юридична енциклопедія. - Т. 5. - К.: Укр. енциклопедія, 2003. - С. 572.
31 Усенко І. Б. Синайський Василь Іванович // Юридична енциклопедія. - Т. 5. - К.: Укр. енциклопедія, 2003. - С. 482.
32 Усенко І. Б. Карпека (Карпеко) Володимир Васильович // Юридична енциклопедія. - Т. 3. - К.: Укр. енциклопедія, 2001. - С. 54.
33 Усенко І. Б. Кристер Арнольд Едмундович // Юридична енциклопедія. - Т. 3. - К.: Укр. енциклопедія, 2001. - С. 417-418.
34 Усенко І. Б. Паше-Озерський Микола Миколайович // Юридична енциклопедія. - Т. 4. - К.: Укр. енциклопедія, 2002. - С. 464.
35 Мироненко О. М. Антонович Володимир Боніфатійович // Юридична енциклопедія. - Т. 1. - К.: Укр. енциклопедія,
1998. - С. 122-123.
36 Усенко І. Б. Іконников Володимир Степанович // Юридична енциклопедія. - Т. 2. - К.: Укр. енциклопедія, 1999. - С. 662.
37 Бондарук Т. І. Довнар-Запольський Митрофан Вікторович // Юридична енциклопедія. - Т. 2. - К.: Укр. енциклопедія,
1999. - С. 230.
38 ДА м. Києва. - Путівник. - Том 1. - Арк. 51.
39 Кобченко К. А. Вказана праця. - С. 65.
40 ДА м. Києва. - Ф. 244. - Оп. 17. - Спр. 57. - Арк. 2-4; Там само. - Оп. 1.1. - Спр. 34. - Арк 8.
41 Иконникова А. Л. Вказана праця. - С. 63-70.
42 Кобченко К. А. Вказана праця - С. 61.
43 Там само. - С. 129.
44 Там само. - С. 55.
45 Там само. - С. 156.
46 Ольшанская Е. М. Анна Ахматова в Киеве // Серебряный век. - К., 1994. - С. 5-27. - Приложение к журналу «Ренессанс».
Резюме
У статті розглядається процес створення і функціонування юридичного відділення Київських вищих жіночих курсів. Автор досліджує передумови надання освіти жінкам, необхідність формування юридичного відділення, професорсько- викладацький склад, навчальні програми та склад слухачок.
Ключові слова: юридична освіта, жіноча юридична освіта, вищі жіночі курси, київські курси, курсистки, слухачки, система навчання, професори, викладачі.
Резюме
В статье рассматривается процесс создания и функционирования юридического отделения Киевских Высших Женских Курсов. Автор исследует предпосылки предоставления образования женщинам, необходимость формирования юридического отделения, профессорско-преподавательский состав, учебные программы и состав слушательниц.
Ключевые слова: юридическое образование, женское юридическое образование, высшие женские курсы, киевские курсы, курсистки, слушательницы, система учебы, профессора, преподаватели.
Summary
The process of creation and functioning of legal separation of Kiev Higher Womanish Courses is examined in the article. The author investigates preconditions of granting of formation to women, necessity of forming of legal separation, faculty advisors, tutorials and composition of listeners.
Key words: legal education, womanish legal education, higher womanish courses, Kiev courses, listeners, system of studies, professors, teachers.
Отримано 8.06.2011


Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2019