ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Алфавитный указатель по авторам статей

Алфавіт по авторам :
| | & | ( | ) | . | / |


1. А. М. ГУЖВА ІНТЕРЕС І МІСЦЕ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ В СУЧАСНОМУ ПРАВОЗАСТОСУВАННІЙ РИМСЬКОМУ ПРАВІ

А. М. ГУЖВА, ІНТЕРЕС І МІСЦЕ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ В СУЧАСНОМУ ПРАВОЗАСТОСУВАННІЙ РИМСЬКОМУ ПРАВІ


Своєрідним поштовхом до написання даної статті стало необгрунтоване повернення позовної заяви, предметом якої було стягнення плати за навчання за договором про надання освітніх послуг. Позов було подано за місцем виконання договору (за місцем знаходження університету). Однак судом було встановлено, що справа не підсудна цьому суду, і винесено ухвалу про повернення позивачу позовної заяви, оскільки «у договорі не було визначено порядок вирішення спорів, які витікають з вказаного договору». Також в ухвалі вказувалось, що «суду не були надані відомості про те, що договір є особливим і може бути виконаний лише за місцем знаходження університету».
Отже, місце виконання договору про надання освітніх послуг, яким могло бути у вказаному випадку лише місце знаходження університету, суд не прийняв як підставу для подання позову за місцем виконання договору. Причину такого рішення суду можна б було вбачати у прагненні легко позбавитися ще однієї справи, якими перевантажені суди, але, на наш погляд, корені вказаної ухвали криються у вадах чинного законодавства, де питання взаємозв'язку місця виконання договору і місця подання позову з договору висвіт-лено неоднозначно.
Учені-цивілісти часто звертаються до теми виконання договірних зобов'язань (М. І. Бра-гінський, В. В. Вітрянський, Т. В. Боднар, В. С. Толстой тощо). Але в їх працях питання про місце виконання договору висвітлюється досить поверхово. Дане питання також розглядається окремо від питання про місце подання позову з договору.
Тому метою даної статті буде спроба проаналізувати проблему співвідношення інтересу кредитора в місці виконанні договору з інтересом у місці подання позову з договору у вітчизняному законодавстві.
У сучасному цивільному праві інтерес до виконання зобов'язання контрагентом також можна розглядати як інтерес до виконання певних умов договору: інтерес у місці виконання, інтерес до своєчасного виконання, інтерес до якості речі, роботи, послуги тощо.
Підкреслимо, що з питанням про місце виконання договору тісно пов'язане питання про подання позову з договору. Так, згідно з нормою Цивільного процесуального кодексу України про підсудність за вибором позивача (п. 8 ст. 110) позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Однак у Цивільному процесуальному кодексі (далі - ЦПК) України не вказується, що вважати місцем виконання договору. Поняття «місце виконання» міститься лише у Цивільному кодексі, але стаття, у якій надається таке роз'яснення (ст. 532), має назву «місце виконання зобов'язання». Зі змісту самої статті стає зрозумілим, що мова йде про місце виконання договору.
Такий підхід сучасного законодавця видається нераціональним: близькі за сутністю правовідносини регулюються нормами різних кодифікованих актів, у яких, крім того, використано різну термінологію. Це створює певні проблеми у правозастосуванні вказаних норм судами. Прикладом є судова ухвала, про яку було сказано на початку цієї публікації.
Навіть на перший погляд таке судове рішення є необгрунтованим і не може не викликати здивування. Аргумент суду про те, що суду не були надані відомості про те, що договір є особливим і може бути виконаний лише за місцем знаходження університету, не витримує жодної критики.
По-перше, договір про надання освітніх послуг за своїм характером може бути виконаний лише за місцем знаходження навчального закладу.
По-друге, договірне зобов'язання зі сплати освітніх послуг є грошовим, а у ЦК України (як і в цивільних кодексах інших країн) закріплено, що за грошовим зобов'язанням, якщо місце виконання договору не встановлено у
© Гужва А. М., 2010

договорі, виконання провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання (п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України).
Взагалі, вести мову про місце виконання договору в цілому, на наш погляд некоректно, оскільки договірне зобов'язання містить, як правило, декілька дій, які можуть виконуватись у різних місцях. Так, В. С. Толстой вказував, що зобов'язання є, як правило, складним правовідношенням, зміст якого становлять кілька зобов'язань (з кореспондуючими правами). Отже, не можна розрізняти «місце виконання окремого обов'язку» і «виконання зобов'язання». За словами В. С. Толстого, коли передача і прийняття виконання проводяться з рук у руки, тоді цей процес дійсно відбувається в одному місці. Але оскільки названі стадії виконання являють собою дії, які вчиняються відповідно до самостійних обов'язків, то вони можуть бути вчинені й дійсно нерідко вчиняються у різних пунктах, наприклад, коли для доставления предмета кредитору боржник залучає третю особу. Місцем виконання обов'язку слід вважати місце, де належна дія здійснюється відповідною особою [1, с. 141].
Отже, пропонуємо п. 8 ст. 110 ЦПК України привести у відповідність до ст. 532 ЦК України, замінивши слова «за місцем виконання договору» словами «за місцем виконання договірного зобов'язання».
Наведений приклад можна розглядати як наслідок того, що процесуальний і матеріальний аспекти місця виконання закріплені у сучасному законодавстві окремо, що, у свою чергу, призводить до різного їх розуміння правозастосовними органами. Натомість римське право по-іншому підходить до вирішення цієї проблеми.
У правосвідомості Стародавнього Риму та -ке роздільне розуміння до питання про матеріальне право і його позовний захист було неможливе.
Так, наприклад, у Дигестах вказується, що коли хто-небудь ставав кредитором за стипу-ляцією про спорудження будинку, але не додавав вказівки на місце спорудження, стипу-ляція не мала сили . Коментуючи вказаний фрагмент, P. Єринг висуває гіпотезу, що той, хто стипулює (стає кредитором за стипуляці-єю) має на увазі спорудження не на своїй землі, а на чужій на користь самого забудовника. Інтерес того, хто стипулює є у тому, щоб куплене у нього місце для будівлі, а потім збудована на ньому будівля підвищить вартість ще не проданих місць. Отже, його інтерес полягає у тому, щоб будівництво відбулося. Інакше стипуляція не була б такою необхідною, достатньо було б укласти договір найму робіт (locatio-conductio operis) [2, с. 72].
Отже, у римському праві місце виконання договору могло окремо обумовлюватися у ста -пуляції. С. А. Муромцев підкреслює, що при здійсненні стипуляції порівняно з манципацією та in jure cessio, які передували їй, почали вказувати на суттєві умови договору (строк, місце etc.) [3, с. 206]. Саме значення слова «інтерес» передбачало певну спрямованість волі кредитора до певних характеристик дії боржника, яку він зобов'язаний виконати. Тобто інтерес уже стосується не просто здіснення певних дій на користь боржника, які становлять зміст зобов'язання, а й умов договору. Інакше кажучи, інтерес має певну спрямованість до різних вимог щодо виконання зобов'язання.
Звернення до першоджерел дає підстави вважати, що римські юристи приділяють увагу значенню інтересу до місця виконання договору. Інтерес стосовно місця мав значення як для виконання договору, так і для подання позову з договору. У разі невиконання договору у вказаному місці претор надавав спеціальний позов «de eo quod certo loco dari oportet» (про те, що повинно надати у визначеному місці). Оскільки місце виконання було предметом розсуду позивача (arbitrio actoris), то римські юристи називають вказаний позов actio arbitraria [4, с. 522]. При цьому стягнення за таким позовом могло перевищувати позовні вимоги й бути меншим за них залежно від інтересу сторін. Так, у Дигестах Юстиніа-на вказується, що якщо внаслідок зміни місця розгляду справи страждає інтерес відповідача, то з нього стягують менше; якщо ж така зміна місця подання позову суперечила інтересам позивача, то навпаки - позов задовольняється
стипулює, щоб збудували дім, лише у тому разі отримує зобов'язання, якщо вкаже, в якому місці він захоче, і якщо в його інтересі, щоб дім було зведено там).

у більшому розмірі .
Звернімо увагу також на наступний приклад з Дигестів Юстиніана: якщо було укладено стипуляцію про сплату в Капуї 100 тисяч сестерціїв, то за зобов'язанням, забезпеченим порукою, можна прийняти гроші у поручителя і за межами Капуї, і розмір позовних вимог буде залежати від інтересу позивача у виплаті грошової суми саме в Капуї, а не в іншому місці . Тобто у наведеному прикладі інтерес у місці виконання договору обумовлює розмір позовних вимог. Але якщо борг уже частково виплачено і до боржника подають позов про витребування залишку, беруть до уваги інтерес позивача отримати саме в Капуї суму, яка залишилася . На думку римського юриста Гая, рішення за цим позовом залежить від розсуду судді, тому що ціни речей у різних регіонах різні. І хоча вартість грошей всюди однакова, але у деяких місцях гроші легше дістати і за менші проценти, а в інших - складніше і за більші проценти. Це може свідчити про те, що в подільному зобов'язанні у випадку виконання його частинами, інтерес виконання зобов'язання у визначеному місці також може розпадатися на частини.
Якщо кредитор у договірному зобов'язанні встановлений альтернативно, а місце виконання чітко визначене, й виконання здійснено одному з кредиторів в іншому місці, то зобов'язання не вважається виконаним, внаслідок чого інший кредитор має право вимагати за позовом у розмірі інтересу. У вказаному випадку римський юрист Ульпіан розрізняє зобов'язання, яке полягає у сплаті грошей, і зобов'язання будівництва дому. Ульпіан, наводячи думки інших юристів, які вважають, що зобов'язання виконане й тоді, коли гроші сплачено в іншому місці, вважає, що якщо дім буде збудовано в іншому місці, ніж було встановлено у договорі, то зобов'язання не можна вважати виконаним і можна вимагати у розмірі інтересу .
Ульпіан ставить питання, що повинен чинити суддя при задоволенні позову: залишити позовні вимоги у розмірі ціни договору, перевищити ціну або зменшити її. Розглядаючи це
D. 13.3.2.7 pr., Ulp. libro 27 ad éd.: Idem Iulianus tractât, an is, qui Ephesi sibi aut Titio dari stipulatus est, si alibi Titio solvatur, nihilo minus possit intendere sibi dari oportere. Et Iulianus scribit liberationem non contigisse atque ideo posse peti quod interest. Marcellus autem et alias tractat et apud Iulianum notat posse dici et si mihi alibi solvatur, liberationem contigisse, quamvis invitus accipere non cogar: plane si non contigit liberatio, dicendum ait superesse petitionem integrae summae, quemadmodum si quis insulam alibi fecisset quam ubi promiserat, in nihilum liberaretur. Sed mihi videtur summae solutio distare a fabrica insulae et ideo quod interest solum petendum. -(Якщо той, кому обіцяли за стимуляцією, що йому нададуть або Тицію в Ефесі, якщо нададуть Тицію в Ефесі, може наполягати, щоб йому було надано не менше. І Юліан пише, що звільнення від зобов 'язання не відбулося, і тому можна вимагати у розмірі інтересу. Марцелл пише, що й у інших (авторів) і у Юліана можна помітити думку, що зобов'язання буде виконано й у разі моєї відсутності, хоч я й не мусив приймати (виконання) супроти моєї волі. Дійсно, якщо зобов'язання виконано, то слід казати, що вимога перевищує загальну суму, як наприклад, якщо хтось збудує дім в іншому місці, ніж пообіцяв, зобов'язання не виконується. Але мені здається, що сплата грошової суми відрізняється від будівництва дому, і тому слід вимагатиу розмірі інтересу).

питання, юрист звертає увагу на те, що треба враховувати як інтерес відповідача у виконанні договору у визначеному місці, так й інтерес позивача прийняти виконання в обумовленому місці . Якщо внаслідок виконання договору у неналежному місці через вину боржника було допущено прострочення самим кредитором вже за його власним зобов'я-занням, який вимушений був через це сплатити неустойку або втратити закладене майно, то арбітрарний позов буде направлений на стягнення інтересу, навіть якщо це перевищить розмір законних процентів. Стягнення, на думку Ульпіана, буде враховувати як дійсний збиток, так і упущену вигоду . Тут не можна не вказати на прямий взаємозв'язок інтересу і збитків у разі задоволення позову.
У посткласичному праві також зберігається положення про те, що позивач може вимагати стягнення у розмірі інтересу, якщо договір виконано у неналежному місці, про що свідчить Конституція імператора Олександра Севера .
Однак згодом стипуляція, яка, зокрема, слугувала для закріплення вимоги про виконання зобов'язання в обумовленому місці, вийшла з ужитку. У той же час не можна сказати, що ця договірна форма не залишила жодного сліду в приватному праві. Як стверджує Р. Цімерман, навіть у Кодексі Юстиніана широко засвідчено документальне перетворення стипуляції з усного контракту на письмово виражену обіцянку. Цей розвиток продовжився й у Середньовіччя. «Письмове зобов'язання», яке було загальноприйнятим у середньовічній комерційній практиці, можна вважати нащадком стипуляції [5, с. 67].
Аналіз текстів Дигестів Юстиніана свідчить, що в одному фрагменті юрист розглядав значення місця виконання договірного зобов'язання лише разом з можливістю пред'явлення позову у відповідному розмірі. Розмір позовної вимоги визначався саме інтересом позивача в тому, щоб договір був виконаний в обумовленому місці. Тобто розгляд питання про інтерес для римлян являв собою єдність права кредитора на прийняття виконання у визначеному місці, права на позов у разі виконання в неналежному місці і тих меж, у яких задовольнялися вимоги позивача. Такий підхід є характерним для римської юриспруденції. Наприклад, інтерес покупця в безперешкодному володінні річчю, її якісності, інтерес наймача у безперешкодному користуванні тощо мали значення лише тому, що було передбачено певний позов для кредитора у разі порушення договору. При задоволенні позову також враховувався саме інтерес креди-тора у належному виконанні, який при визначенні розміру збитків кредитора виражався формулами «quanti interest», «id quod interest».
Отже, у римському праві інтерес у місці виконання договору міг розглядатися лише під кутом зору пред'явлення позову і задоволення позовних вимог.
Викладений матеріал підводить до висновку, що, враховуючи досвід римського права, доцільно буде не лише розглядати окремі питання, а й дослідити саме праворозуміння, яке зародилося у Стародавньому Римі і створило фундамент для розвитку юриспруденції упродовж наступних століть.
зовних вимог буде у розмірі інтересу позивача у тому, щоб йому краще було виконано у домовленому місці, ніжу тому, депред'являється вимога).

Література
1. Толстой В. С. Исполнение обязательств / В. С. Толстой. - М. : Юрид. лит., 1973. - 208 с.
2. Иеринг Р. Интерес и право / Р. Иеринг. - Ярославль, 1880. - 300 с.
3. Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима / С. А. Муромцев. - М. : Статут, 2003. - 685 с.
4. Дождев д. в. Римское частное право : учеб. для вузов / Д. В. Дождев ; под общ. ред. В. С. Нерсесянца. -2-е изд., изм. и доп. - М. : Норма, 2005. - 784 с.
5. Циммерман Р. Римское право и гармонизация частного права в Европе / Р. Циммерман [Электронный ресурс] // Ius Antiquum - Древнее право. - № 1 (15). - 2005. - Режим доступа: http://www. dirittoestoria.it/iusantiquum/articles/Zimmermann-Diritto-romano-diritto-privato-europeo.htm. - Загл. с экрана.
Надійшла доредколегії 22.03.2010
Анотації
Порушено питання про співвідношення місця виконання договору і місця подання позову з договору. Вказано на термінологічну неузгодженість норм Цивільного і Цивільного процесуального кодексів України щодо міс -ця виконання договірного зобов'язання, яку автор пропонує усунути. Проведено порівняльний аналіз сучасного регулювання питань про місце виконання договору і місця подання позову з римським правом.
Рассмотрен вопрос о соотношении места исполнения договора и места предъявления иска из договора. Отмечено терминологическое несоответствие норм Гражданского и Гражданско-процессуального кодексов Украины касательно места исполнения договорного обязательства, которое автор предлагает устранить. Проведен сравнительный анализ вопросов о месте исполнения договора и места предъявления иска из договора с римским правом.
The problem on correlation of the place of contract execution and the place of suit bringing from the contract is considered. Term contradiction of norms in Civil and Civil and Procedural Codes of Ukraine concerning the place of contract obligation execution which the author offers to remove is noted. Comparative analysis of problems about place of contract execution and place of suit bringing from the contract with Rome law is made.


Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2018