ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi
загрузка...



Алфавитный указатель по авторам книг

> Книги по рубрикам >
Книги > Г > Адміністративне право України: основні поняття. Навч. посібник - Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Золотарьова Н.І., Київ, 2005

Алфавiт по авторам :
| 1 | 2 | 6 | 8 | А | Б | В | Г | Д | Е | Ж | З | И | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Э | Ю | Я |


Адміністративне право України: основні поняття. Навч. посібник - Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Золотарьова Н.І., Київ, 2005

Тема 6. Адміністративно-правовий статус громадян України та інших фізичних осіб


Зміст адміністративно-правового статусу фізичної особи, в тому числі громадянина України, становить комплекс її прав і обов'язків, закріплених нормами адміністративного права, а також гарантії цих прав і обов'язків.
Адміністративно-правовий статус громадян є частиною їх загального правового статусу, визначеного
24

Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, а також Законом України „Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. та іншими підзаконними актами. Відносини, які регулюються адміністративним правом, існують між відповідними суб'єктами. Для того, щоб бути суб'єктом адміністративного права, громадяни України повинні мати адміністративну правоздатність, що є основою їх адміністративно-правового статусу.
Адміністративна правоздатність громадян України -це здатність мати права, нести обов'язки адміністративно-правового характеру. Вона виникає в момент народження громадянина і припиняється з його смертю.
Адміністративна правоздатність - це відповідна властивість, що визнається законами держави за людьми, яких вона вважає за необхідне оголосити суб'єктами адміністративного права. Але це не проста, а юридична властивість.
Рівність прав та диференціювання обов'язків. Стаття 21 Конституції України проголошує рівність всіх людей у своїй гідності і правах, а в статті 22 цього Закону записано, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Всі люди є рівними у своїх правах, однак цей принцип розповсюджується лише на права і не стосується обов'язків. Так, у відповідності до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", дійсну військову службу зобов'язані нести лише громадяни України чоловічої статі, які досягли на момент призову 18-річного віку. Не мають відношення до військової служби також іноземці, вони не мають права і на державну службу.
Адміністративна правоздатність є невідчужуваною. Частина 2 ст. 21 Конституції України закріплює принципи непорушності прав і свобод людини і громадянина; адміністративна правоздатність, змістом якої є здатність мати права і свободи, також невідчужувана і непорушна. Громадянин не може навіть добровільно відмовитися від своєї правоздатності - така відмова не має законної сили. І лише на
25

основі вироку або постанови суду адміністративна правоздатність може бути обмежена при вчинені злочину або адміністративного проступку, наприклад, обмежується право громадянина на пересування в разі притягнення його до кримінальної відповідальності з позбавленням волі або застосування такого виду адміністративного стягнення як адміністративний арешт. Адміністративне право також встановлює окремі випадки позбавлення або обмеження деяких інших прав. Так, в особливій частині другого розділу Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені норми, що передбачають відповідальність за окремі проступки у вигляді позбавлення прав на керування транспортним засобом або права полювання (див. ст. 130, ст. 85 КпАП України). На підставі Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" можуть застосовуватися тимчасові обмеження прав і свобод громадян, як-то: введення комендантського часу, заборона перебування в громадських місцях без спеціального дозволу, застосування особистого огляду, перевірки документів, заборона призовникам та військовозобов'язаним змінювати місце проживання без дозволу відповідного військового комісаріату тощо.
Класифікація прав та свобод громадян. Зміст адміністративної правоздатності включає сукупність юридичних можливостей набуття конкретних юридичних прав і обов'язків, які особа може мати у відповідності до закону. Він визначається Конституцією України та іншими законодавчими актами нашої держави. Аналізуючи статті розділу II Конституції України, де визначені права, свободи та обов'язки людини і громадянина, слід зазначити, що в залежності від внутрішнього змісту і направленості їх можна класифікувати на три групи: особисті, політичні та соціально-економічні права і свободи.
Особисті права і свободи громадянина - це можливості задоволення їх особистих потреб. До особистих прав належать право на повагу до гідності, право на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування, право вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України;
26

право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї тощо.
Політичні права і свободи громадян проявляються в їх можливостях реалізувати свої волевиявлення щодо об'єднання в політичні партії, право на збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування тощо.
Соціально-економічні права і свободи громадян також стають можливими у зв'язку з їх реалізацією, використовуючи норми адміністративного права. Це забезпечення можливості заняття підприємницькою діяльністю, реалізації права на працю, відпочинок, соціальний захист, достатній життєвий рівень, освіту і здоров'я (ст.ст. 42-49, 53 Конституції України).
Обов'язки громадян України. До змісту адміністративної правоздатності входять також і обов'язки. Це обов'язки захисту незалежності і територіальної цілісності України, відбування військової служби, шанування державних символів України, не шкодити природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки, подавати щорічно до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про особистий майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом, та сплачувати податки і збори. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.ст. 65-68 Основного Закону).
Невичерпність прав і свобод фізичних осіб. Статті Конституції України про права, свободи й обов'язки людини і громадянина не є вичерпними, як це зазначено в статті 22. Це розцінюється як конституційний дозвіл закріплювати і розвивати права і обов'язки в інших правових актах, наприклад, в Законах України "Про громадянство", "Про правовий статус іноземців" тощо. Як в цивільному праві, так і в адміністративному праві в зміст правоздатності входять не самі суб'єктивні права та обов'язки, а тільки можливість їх придбання, однак цивільна правоздатність відрізняється від
27

адміністративної правоздатності засобами, що спонукають можливість виникнення того чи іншого права. Наприклад, суб'єктивне право на заняття підприємницькою діяльністю виникає лише при умові реєстрації даної особи як суб'єкта підприємницької діяльності і відповідного патенту або ліцензії. Порядок реєстрації та одержання вказаних документів регламентується нормами адміністративного права.
Реалізація суб'єктивних прав і обов'язків громадян в конституційних правових відносинах здійснюється на основі їх адміністративної дієздатності. Основою останньої, як відомо, є адміністративна правоздатність.
Адміністративна дієздатність - це здатність громадянина (або іншої фізичної особи) своїми особистими діями набувати права і обов'язки адміністративно-правового характеру та здійснювати їх. Вона виникає у повному обсязі із досягненням особою повноліття, інакше кажучи, досягненням вісімнадцятирічного віку. Поняття адміністративної дієздатності включає здатність не тільки здійснювати правомірні дії, але і нести відповідальність за свої дії.
Основна різниця між адміністративною дієздатністю і правоздатністю полягає в тому, що адміністративна дієздатність - це здатність особи своїми діями самостійно брати участь в адміністративно-правових відносинах, набувати права, створювати своїми діями обов'язки.
Дії, за допомогою яких особа намагається набути прав або створює обов'язки, можуть поділятися на правомірні і неправомірні. За допомогою власних правомірних дій громадяни України можуть набувати прав на управління справами суспільства; дотримуючись порядку, встановленого статтею 39 Конституції України, громадяни України збираються і проводять збори, мітинги, походи і демонстрації, висуваючи там вимоги з метою задоволення своїх прав.
З поняттям дієздатності тісно пов'язане поняття адміністративної деліктоздатності, під якою слід розуміти здатність особи нести передбачену законом відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення. Адміністративна деліктоздатність (за законодавством України) наступає з 16-
28

річного віку. Тут йдеться про те, що своїми неправомірними
діями громадяни створюють для себе відповідні і часто
небажані обов'язки, обов'язки адміністративної
відповідальності за вчинене правопорушення. Так, у відповідності до вимог ч. 1 статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі законодавства, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Особа, яка вчинила правопорушення, зобов'язана пояснити причини і мотиви своєї протиправної поведінки, надати відповіді на поставлені компетентною посадовою особою запитання щодо обставин правопорушення, понести негативні наслідки у вигляді адміністративного стягнення.
Правові засоби визначення адміністративно-правового статусу громадян України. Адміністративно-правовий статус громадян України визначається Конституцією України, Законом України "Про громадянство" та іншими чинними законодавчими актами і реалізується в межах встановленої законами України адміністративної правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.
Оновлення адміністративно-правового статусу громадян України під впливом адміністративної реформи. Нині адміністративно-правовий статус громадян поступово оновлюється у зв'язку з проведенням реформування даної галузі права та адміністративної реформи в цілому.
Адміністративна реформа потребує вжиття ряду конкретних заходів до вдосконалення адміністративного законодавства:
- приведення у відповідність до вимог Конституції України правоохоронного законодавства (Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного процесуального кодексу України в частині провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, Закону України "Про міліцію" в частині, що визначає права міліції на застосування примусу стосовно громадян тощо);
29

законодавче врегулювання порядку вільного пересування, вибору місця проживання в межах території України, реєстрації фізичних осіб, які на законних підставах перебувають на території України, введення Єдиного державного реєстру цих осіб;
- законодавче врегулювання права громадян України на
отримання державних (управлінських) послуг, що надаються
органами виконавчої влади;
- законодавче визначення порядку реалізації права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, умов їх проведення, прав і обов'язків учасників масових заходів.
- удосконалення законодавства, що регулює права громадян під час звернень до органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та розгляду скарг посадовими особами цих органів;
- запровадження судового адміністративно-правового захисту прав і свобод громадян України, доопрацювання проекту та прийняття в цілому Адміністративного процесуального кодексу України;
- визначення особливого адміністративно-правового статусу окремих категорій фізичних осіб (переселенців, осіб, які попросили притулку в Україні, осіб, які займаються бродяжництвом, та інших) шляхом прийняття спеціальних законів.
Іноземці та особи без громадянства. Іноземцями визнаються іноземні громадяни, тобто особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України. Особами без громадянства є особи, які не належать до громадянства будь-якої держави. У відповідності до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України. Передбачається також, що права і свободи для іноземців можуть бути обмежені Конституцією України, законами та міжнародними
договорами.
30

Основа адміністративно-правового статусу іноземців і осіб без громадянства в Україні. Такою основою є Конституція України, Закони України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 року, "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року, "Про біженців" від 21 червня 2001 p., Правила в'їзду іноземців в Україні, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074, Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. № 1238, тощо.
Принцип рівності іноземців в Україні. Іноземці є рівними перед законами України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статті, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.
Постійне та тимчасове перебування іноземців в Україні. Іноземці можуть перебувати в Україні постійно або тимчасово. Для постійного проживання іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну. На визначений термін вони можуть прибути в Україну для працевлаштування. У визначеному законом порядку іноземці можуть тимчасово перебувати на території України і з іншою метою.
Підстави постійного проживання в Україні іноземців. Іноземець має право на імміграцію на постійне місце проживання в Україні, якщо він має в Україні законне джерело існування, перебуває в близьких родинних відносинах з громадянами України, перебуває на утриманні громадянина України або має на своєму утриманні громадянина України та
31

в інших встановлених Законом України „Про імміграцію" випадках.
Тимчасове перебування в Україні Іноземці, які перебувають в Україні на інших законних підставах, відмінних від тих, що дають їм право проживати постійно, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, визначеному Правилами в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, в термін не більше трьох робочих днів зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Документи іноземців, які засвідчують їх особу в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які постійно перебувають в Україні, проживають на її території на підставі виданих їм посвідок на постійне проживання. Якщо ці особи приїхали з метою працевлаштування на визначений термін, тоді вони отримують посвідку на тимчасове проживання, а у випадках тимчасового прибуття в Україну з інших підстав -проживають за своїми відповідним чином зареєстрованими національними паспортами.
Медична допомога іноземцям. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, у відповідності до положень Закону України "Про правовий статус іноземців", мають право користуватись медичною допомогою нарівні з громадянами України. Однак всім іншим іноземцям медична допомога надається в особливому порядку. Так, іноземці, що прибули в Україну тимчасово, для отримання екстреної медичної допомоги повинні мати відповідний страховий поліс. Якщо не укладено відповідного міжнародного договору з країною, громадянином якої є іноземець, що тимчасово перебуває в Україні, медична допомога йому надається на платній основі.
Особливості прийому іноземців на навчання у навчальні заклади України. У відповідності до Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів, прийом іноземців на навчання
32

здійснюється вищими навчальними закладами, які мають дозвіл (ліцензію) на проведення відповідної освітньої діяльності. Прийом іноземців на навчання здійснюється на підставі міжнародних договорів України, загальнодержавних програм, договорів, укладених вищим навчальними закладами з юридичними та фізичними особами. Крім документів, необхідних для зарахування до вузу на навчання громадян України, іноземці, що прибули в Україну на навчання, подають також до вищих навчальних закладів документ про відсутність ВІЛ-інфекції (якщо інше не передбачено міжнародними договорами України), страховий поліс для отримання екстреної медичної допомоги (крім іноземців, що прибули з країн, з якими укладено угоди про безоплатне надання екстреної медичної допомоги), зворотній квиток з відкритою датою повернення на батьківщину терміном до одного року.
Імміграція - прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Квота імміграції - гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року.
Міграційний процес - переїзд з одного населеного пункту до іншого, з однієї держави до іншої, з метою постійного облаштування і працевлаштування.
Імміграційний процес - це процес переміщення людей з однієї країни до іншої. Він забезпечується державою передусім матеріально, а також шляхом створення певного правового імміграційного режиму. Це такий правовий режим, відповідно до якого особа отримує не тільки право в'їзду на територію країни (у нашому випадку - України), але і право на перебування у нашій державі, з'являються правові зв'язки між
33

особою, що іммігрувала в Україну, і державою Україна. Складовою цього режиму є адміністративно-правовий режим біженців. Законодавство про біженців також регулює певні відносини імміграційного процесу.
Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Строки звернення за набуттям статусу біженця. Особи, які мають намір набути статус біженця і перетнули державний кордон України у порядку, встановленому законодавством України, повинні протягом п'яти робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця. Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні протягом трьох робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України.
Умови, за яких статус біженця не надається. Статус біженця не надається особі: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; що вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця,
34

якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів; яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй; стосовно якої встановлено, що притискання, передбачені абзацом другим статті 1 Закону України "Про біженців", відсутні; тій, що до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні; яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні, за винятком дітей, розлучених з сім'ями, а також осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, їх нащадків (дітей, онуків).
Заява на оформлення документів щодо надання статусу біженця. Оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника.
Попередній розгляд заяв. Орган міграційної служби, до якого надійшла заява іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання особою заяви про надання їй статусу біженця, протягом трьох робочих днів з дня її реєстрації проводить співбесіду із заявником, оцінює наведені ним в анкеті відомості, інші документи і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Прийняття рішення за заявою про надання статусу біженця. Рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено
35

керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців.
Права та обов'язки особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має право на:
- тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу у порядку, встановленому законодавством України;
- проживання у родичів, у готелі, піднайом житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;
- правову допомогу.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, зобов'язана:
- подати до відповідного органу міграційної служби
відомості, необхідні для вирішення питання щодо надання
статусу біженця;
- у разі одержання направлення органу міграційної
служби відбути до визначеного місця тимчасового проживання
і протягом трьох робочих днів зареєструватися у відповідному
органі спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних
осіб;
- проходити медичне обстеження на вимогу органів
міграційної служби;
- з'являтися до відповідного органу міграційної служби у визначений ним строк;
- повідомляти органу міграційної служби, до якого було подано заяву,' про свої виїзди за межі території адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюються повноваження цього органу.
Правовий статус осіб, яким надано статус біженця в Україні. Особи, яким надано статус біженця в Україні, є
36

іноземцями чи особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Такі особи користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Права особи, якій надано статус біженця. Особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами України права на:
- пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
- працю;
- підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
- охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне
страхування;
- відпочинок;
- освіту;
- свободу світогляду і віросповідання;
направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
- володіння, користування і розпорядження своєю
власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої
діяльності;
- оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
- звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- правову допомогу.
Особа, якій надано статус біженця в Україні, має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах. Така особа має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в
37

порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання. Вона користується іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язки особи, якій надано статус біженця в Україні. Особа, якій надано статус біженця в Україні, зобов'язана:
- повідомляти протягом десяти робочих днів органу
міграційної служби за місцем проживання про зміни
прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання,
набуття громадянства України або іншої держави, надання
притулку або дозволу на постійне проживання в іншій
державі;
- у разі зміни місця проживання і переїзду до
адміністративно-територіальної одиниці України, на яку
поширюється компетенція іншого органу міграційної служби,
знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі
міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на
облік у органі міграційної служби за новим місцем
проживання є підставою для реєстрації у відповідному органі
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб;
- проходити щорічну перереєстрацію у строки,
встановлені органом міграційної служби за місцем
проживання.


Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2013