ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Алфавитный указатель по авторам книг

> Книги по рубрикам >
Книги > К > Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. - Кривуля О. М. , Харків 2000

Алфавiт по авторам :
| 1 | 2 | 6 | 8 | А | Б | В | Г | Д | Е | Ж | З | И | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Э | Ю | Я |


Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. - Кривуля О. М. , Харків 2000

В.Д. Титов (Харків) Раціональність правового порядку


Говорячи про «раціональність», ми маємо на увазі, перш за все, «розумність» певної речі, явища, дії тощо. Але якщо потім починаємо обмірковувати, що таке «розумність», зустрічаємося з надзвичайно широким «віялом» можливих інтерпретацій, залежних від конкретної філософської позиції того або іншого автора, а то й з прямим нехтуванням самої необхідності у її артикульованості.

Тому, ажніяк не претендуючи на оригінальність, буду спиратися на саморобне та напівінтуїтивне розуміння «раціональності» (і відповідно «раціонального») як чогось систематично продуманого від підстав до наслідків, узгодженого з дійсністю та практичними завданнями.

«Систематично продумане» мислиться як деякий блок несуперечливо пов'язаних одна з одною думок. Якщо прийняти це припущення і застосувати його до раціональності правового порядку, постає питання: чи може правовий порядок бути систематично продуманим?

Спробуємо з'ясувати, що таке «порядок» і що таке «правовий порядок», знову ж таки покладаючись на здоровий глузд та логічний вивід, а не шукаючи готових відповідей у філософських чи правових авторитетів.

Наше слов'янське «ряд» походить від арійського rita, aria, грецького ortho зі значеннями «праве», «правдиве», правильне», а звідси і «справедливе» (тобто «вчинене з правдою»). Найбільш відчутний зв'язок колишнього rita з сучасним ritual та порядком, пор. лат. ordo та сучасне англійське order, німецьке Ordnung. Спочатку недиференційовані значення «порядку» і «правизни» («правоти», «права») десь у глибинах історичного життя розщепилися і надали підставу утворення похідних і більш складних конструктів. Доречі, у латинському ratio звуко-сполу-чення rt повертає нас до rita.

У «порядку» відчувається «поряд», і цьому «поряд» дуже пасує слов'янське «лад». Порядок може існувати лише тоді, коли е лад. Більш того, порядок слід налагоджувати, а невпорядкованого ладу теж не можна помислити. Налагодити, значить, зокрема, створити гармонічний лад між структурними (тектонічними) одиницями, що стоять «поряд», і саме завдяки цьому налагодженню тільки й можуть стояти «поряд».

Налагодження і сумісність як запорука знаходження «поряд» є фундаментальними (функціональною та результативною) рисами актуалізації порядку. Якщо йдеться про суспільство, то суспільний порядок може виникнути лише за умови встановлення суспільного ладу. До порядку апелюють пересічні громадяни, яким доводиться розплачуватися за помилки та зловживання влади. Це добре усвідомлюють і сучасні політики, коли під час виборчих кампаній обіцяють нарешті встановити «порядок» і «злагоду».

Для встановлення раціонального правового порядку необхідно не тільки бажання (воно очевидно є), але й політична воля, тим більше, що сучасна модель демократичного порядку передбачає принцип «верховенства права» або «правління права» (rule of law). Соціальний порядок, таким чином, має отримати не політичну, а правову домінанту, тобто політики повинні добровільно передати вищу владу законові та правникам. Сама ж ця правова домінанта певною мірою є для пострадянських країн, якщо не те, щоб неорганічною, а історично незвичною. Саме тому західна модель демократії так важко прививається на нашому грунті, і немає впевненості, коли вона таки прив'ється і дасть очікувані плоди у вигляді соціальне орієнтованої держави, де бездоганно витримуються усі стандарти прав і свобод людини і громадянина.

До того ж часу ми маємо скоріше не раціональний правовий порядок у власному сенсі слова, а конгломеративну суміш колишніх норм соціалістичного права з ситуативно-прийнятими під тиском політико-еконо-мічної кон'юнктури нормами. Соціалістичні норми (право на працю, на житло, соціальне забезпечення тощо), які так-сяк виконувалися у недалекому минулому, вже не мають належного матеріального забезпечення для того, щоб залишатися чинними. Норми ж, запозичені з правових систем більш розвинених країн, теж не мають належного забезпечення. Спроби ж системного оновлення законодавства (прийняття нових цивільного, кримінального, адміністративного, податкового кодексів тощо) здійснюються дуже важко. І справа тут не в тому, що незадовільна їх юридична якість (саме навпаки), а у тому, що не юристи, а політики визначають і вирішують шлях і термін оновлення правового порядку.

Отже, раціональність правового порядку суттєвим чином визначається позаправовими і, як це не парадоксально звучить, навіть ірраціональними чинниками - скажімо, емоціями, симпатіями та антипатіями, які так помітні у нашому політичному житті.

Ще більше значення має гра егоїстичних інтересів окремих осіб та груп, що можуть лобіювати вигідний їм закон або успішно провалювати інший, послаблювати поправками вимоги тих або інших законів. Що ж стосується виконання вже прийнятих законів, то й тут ми маємо таку ситуацію, коли навіть конституційні норми, начебто наділені прямою дією, можуть не виконуватися роками.

Таким чином, про раціональність правового порядку ми можемо говорити тільки як про теоретичний ідеал, а не як про актуальний феномен.



Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2022