ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Алфавитный указатель по авторам книг

> Книги по рубрикам >
Книги > К > Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. - Кривуля О. М. , Харків 2000

Алфавiт по авторам :
| 1 | 2 | 6 | 8 | А | Б | В | Г | Д | Е | Ж | З | И | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Э | Ю | Я |


Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. - Кривуля О. М. , Харків 2000

М. Ф. Анісімова (Запоріжжя) Забезпечення прав і свобод осіб, що засуджені до позбавлення волі: вимоги міжнародних стандартів та реалії національних пенітенціарних установ


Вступ України в листопаді 1995 року до Ради Європи (РЄ) став її першим визначним кроком на шляху до європейської інтеграції. Він дався нашій державі нелегко, оскільки був обтяжений цілою низкою спрямованих у майбутнє зобов'язань. Серед них є й такі, що стосуються осіб, які засуджені до позбавлення волі, а саме - передача (протягом трьох років після вступу до РЄ) відповідальності за управління пенітенціарною системою від Міністерства внутрішніх справ до Міністерства юстиції. Наслідком виконання згаданого обов'язку має стати приведення українського законодавства у відповідність із європейськими стандартами умов утримання засуджених осіб в установах виконання покарань.

Час формування кримінально-виховної системи України припав на період панування адміністративно-командної системи управління, для якої навіть законослухняні громадяни (не кажучи вже про злочинців) були «гвинтиками» державної машини, чиїми правами дозволялося нехтувати, приносити їх у жертву загальнодержавним інтересам. Тому зовсім не дивно, що і дотепер у громадській свідомості зберігається застарілий стереотип, який ущемлення громадянських прав і свобод осіб, що відбувають покарання у виправних установах, сприймає як закономірне й справедливе явище.

Проте, з цим не можна миритися, оскільки, потрапивши до пенітенціарної установи, людина не перестає бути людиною з її звичайними життєвими потребами, інтересами й правами. Вона за скоєний злочин позбавляється волі, тобто обмежується лише у певних, а не в усіх правах, якими користувалася раніше. Це означає, що перебування засуджених до позбавлення волі в установах виконання покарань повинно здійснюватись в таких «умовах і моральній атмосфері, які забезпечували б повагу людської гідності» [1, 230]. Так, принаймні, має бути згідно з вимогами євростандартів. Тож зробимо спробу з'ясувати, як є насправді в національних пенітенціарних установах, наскільки умови в них відповідають згаданим стандартам. Корисність такого аналізу нам видається очевидною хоча б тому, що в переліку критеріїв оцінки ступеню демократії, законності та цивілізованості суспільства й держави, їх здобутків у сфері захисту прав людини [2, 8}, умови утримання осіб у місцях позбавлення волі займають своє належне місце.

Слід визнати, що умови національних установ виконання покарань ще далекі від цивілізованих норм і міжнародних стандартів. Більше того, оцінка окремих сторін життя в місцях позбавлення волі змушує нас визнати ситуацію такою, що погіршилась. Так, з кожним днем погіршуються умови перебування і харчування у виправних установах. Щодо перших, то норми площі - 2 м на одну особу - не дотримуються через переповненість закладів виправної системи [3, 23]. Відносно умов харчування зазначимо лише, що норми харчування осіб, які стали на шлях виправлення й сумлінно працюють, і осіб, які відмовляються від праці, однакові. Майже 25% хворих на активну форму туберкульозу припадає на місця позбавлення волі, і чисельність їх зростає (рівень захворюваності на туберкульоз у місцях позбавлення волі у 660 разів вищий) [4, 48]. Очевидно, що описаний стан справ небезпечний не лише для спецконтингенту. Він повинен непокоїти все суспільство, бо після виходу ув'язнених з місць позбавлення волі це призводить до зараження оточуючих. А якщо не забувати про додаткові економічні витрати, які пов'язані з лікуванням цих осіб у лікарнях та поліклініках, а також інфікованих ними, тоді і пропозиції науковців щодо необхідності оздоровлення контингенту пенітенціарних установ [5, 63-65] не будуть виглядати так недоладно.

Фактів, подібних вищезгаданим, можна наводити чимало, проте таку оцінку слід робити лише з урахуванням загальної ситуації в країні, а вона така, що недоїдають і не мають коштів на лікування чимало громадян на волі, не виключаючи навіть дітей. Тому, визнаючи, що діюча система виконання покарань потребує глибокого цілеспрямованого реформування [6, 8, бо не відповідає проголошеній на конституційному рівні основній концепції нашої держави: «Людина - найвища соціальна цінність». Слід згадати й про досить значні кроки з гуманізації умов відбування покарань. Серед них: скасування цілої низки необґрунтованих обмежень прав та інтересів засуджених (напр., офіційне листування ув'язненого через адміністрацію тюрми з контролюючими органами і навіть правозахисними організаціями не припиняється і в тих випадках, коли тема скарги - дії адміністрації), надання їм додаткових пільг, створення в місцях позбавлення волі соціаль-но-психологічної служби, запровадження прогресивних методик психоло-го-психіатричної та соціальної діагностики в'язнів, руйнація «стіни таємності» навколо в'язниць і колоній, залучення громадськості до виправлення та перевиховання засуджених, а також до здійснення контролю за діяльністю установ та органів, які виконують вироки судів про позбавлення волі (зокрема, через журналістів та правозахисників, які отримали доступ до місць позбавлення волі). Все це є свідченням зміни ситуації на краще. Наведене дає підстави стверджувати, що забезпечення прав і свобод осіб, засуджених до позбавлення волі, з часу вступу України до РЄ в цілому дещо поліпшилося. Чималу роль у цьому відіграли такі чинники: періодично здійснювані Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини перевірки умов утримання засуджених до позбавлення волі осіб, їх можливість відстоювати свої права на рівні Європейського Суду з прав людини, яку вони (так само як і всі громадяни України) отримали після ратифікації Євроконвенції з прав людини, а також постійний контроль (через представників моніторингового комітету РЄ) європейського співтовариства за виконанням Україною своїх членських зобов'язань.

Таким чином, можна сподіватися, що реальні умови утримання осіб, засуджених до позбавлення волі, в національних пенітенціарних установах незабаром вдасться зрівняти з вимогами міжнародних (зокрема європейських) стандартів з точки зору забезпечення прав і свобод людини.




Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2022