ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Алфавитный указатель по авторам книг

> Книги по рубрикам >
Книги > Ж > Господарське право: Навчальний посібник - Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М., Київ, 2003

Алфавiт по авторам :
| 1 | 2 | 6 | 8 | А | Б | В | Г | Д | Е | Ж | З | И | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Э | Ю | Я |


Господарське право: Навчальний посібник - Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М., Київ, 2003

§ 1. Суть ринкової системи господарювання, її основні риси й етапи розвитку


Для створення самостійної правової держави в Україні найважливішою умовою є розвиток її економіки. Фундаментом економічного розвитку будь-якої держави є торгово-ринкові відносини. Саме поява ринкових відносин на зорі людської цивілізації стає однією з причин зародження такої організації, як держава, що прийшла на зміну первісному суспільству.
Відзначимо, що держава як форма людського об'єднання постійно прогресує в організаційному плані та у формуванні своїх функцій, причому визначальну роль у цьому процесі відіграє розвиток ринкової економіки.
Становлення ринкової економіки пов'язане не тільки зі створенням сучасного законодавства, забезпеченням законної діяльності держави і громадян, формуванням державних органів, муніципальної системи, надійної та справедливої юстиції, але і з розробкою нового господарського механізму функціонування економіки. В сучасних умовах усе привабливішими стають професії підприємця, бізнесмена, комерсанта, менеджера, маркетолога, банкіра, брокера та інші спеціальності ринкового напрямку.
Сучасна ринкова економіка має складну і розгалужену структуру, що містить у собі виробничі підприємства різних галузей матеріального виробництва і сфери послуг, бюджетні установи, приватні і сімейні фірми, біржі, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо. Ці підприємницькі структури виготовляють різні види продукції, надають специфічні послуги і виконують певні роботи. Розрізняються суб'єкти господарювання за розмірами, кількістю пра-

>>>20>>>
цюючих, величиною і наявністю основних і оборотних фондів. Поєднує ці підприємства те, що усі вони в своїй діяльності формують і використовують фінансові ресурси.
Основним координуючим механізмом капіталістичної економіки служать ринкова система і система ціноутворення. Рішення, прийняті покупцями і продавцями, реалізуються через систему ринків. Ринкова система являє собою багатоскладову систему зв'язків, за допомогою якої незліченні, вільно обрані рішення враховуються, підсумовуються і взаємно врівноважуються. Ті, хто дотримується вимог ринкової системи, винагороджуються, а тих, хто їх ігнорує, система карає. Через ці системи зв'язків суспільство виносить свої рішення про те, що економіка повинна робити, як ефективно організувати виробництво і раціонально розподіляти плоди продуктивної праці між економічними одиницями. Саме за допомогою ринкової системи ці рішення здійснюються.
Приватна власність, свобода підприємництва і вибору, особистий інтерес, конкуренція й опора на ринкову систему — усе це інститути та принципи, що більш-менш повно асоціюються з чистим капіталізмом. Крім того, існують ще деякі інститути і форми діяльності, властиві всім сучасним економічним системам. До них належать:
1) упровадження передової технології та засобів виробництва у великих масштабах;
2) спеціалізація і кооперування;
3) функціонування грошей.
Спеціалізація і передова технологія служать передумовою ефективного використання ресурсів економіки. Застосування грошей являє собою всеосяжний інститут, що дає можливість суспільству легше здійснювати спеціалізацію, використовувати найбільш продуктивну технологію і мати з цього вигоду.
Усі сучасні економічні системи, незалежно від того, будуються вони на капіталістичній, соціалістичній або комуністичній ідеології, ґрунтуються на передовій технології і широкому застосуванні засобів

>>>21>>>
виробництва. При чистому капіталізмі знаряддям забезпечення технічного прогресу, поряд зі свободою вибору і прагненням збільшення особистої вигоди, є конкуренція. При її існуванні виникає потреба у впровадженні передової технології та широкому застосуванні засобів виробництва.
Нині грандіозних масштабів набула орієнтація суспільства на спеціалізацію, що відіграє велику роль у становленні ринкової економіки. Спеціалізація — форма поділу праці, виражена в поділі старих і формуванні нових галузей виробництва, а також поділу праці всередині галузі. Розвиток ринкових відносин, збільшення масштабів виробництва, науково-технічний прогрес — найважливіші фактори спеціалізації.
Спеціалізація бажана як на регіональній, так і на міжнародній основі. Вона дає можливість кожному регіонові виготовляти певні товари, використовуючи власні ресурси. Поділ праці і регіональна спеціалізація виробництва дуже важливі для забезпечення ефективності використання ресурсів. Але, незважаючи на переваги, спеціалізація спричиняє й деякі негативні наслідки — монотонність та одноманітність спеціалізованої праці. Спеціалізація і кооперація безпосередньо пов'язані між собою. Чим менше кожен виробляє для себе, тим більша його залежність від виробництва, здійснюваного іншими.
Одним з інститутів ринкової економіки є застосування грошей. Як відомо, гроші виконують ряд функцій, але найперша з них — функція обороту. Іншими словами, гроші служать посередником в обміні товарами і є передумовою спеціалізації. Разом з тим обмін може відбуватися на бартерній основі, тобто за допомогою обміну товарів на товари.
Розглядаючи умови розвитку й основні риси ринкової економіки, слід зазначити, що, насамперед, тут мається на увазі перевага саморегулюючої системи ринку, основу якого складає свобода приватного підприємництва, свобода купівлі-продажу не тільки товарів і послуг, але й факторів виробництва, а також капіталу, землі, робочої сили, підприємницьких здібностей; свобода господарювання для всіх

>>>22>>>
економічних суб'єктів, об'єднань, свобода співробітництва і конкуренції.
Важливою умовою ринкових відносин є обмеження впливу держави на учасників економічної діяльності саме через ринок, умови формування витрат і результатів роботи підприємств.
Ринок — це економічна категорія, і тому вона тісно пов'язана з обміном, оборотом, торгівлею, торговельними послугами.
Основною рисою ринкової економічної системи є обмін, який можна розглядати з двох боків:
1) як процес руху товарів і послуг, тобто як процес суспільного обміну;
2) як процес створення певних суспільних відносин, у які вступають індивідууми при обміні і реалізації товарів.
З поглибленням суспільного поділу праці та розвитку товарного виробництва суспільство все більше рухається до ринкових відносин і ринкової економіки. Під ринком розуміють не певне місце, де відбувається торг, а економічні відносини покупця й продавця, що здійснюються на вільній основі. У своєму розвитку, з появою різноманітності товарів, ринкові відносини глибше проникають у виробництво, де відбувається купівля засобів виробництва, робочої сили, послуг.
Ринок як система економічних відносин орієнтується на взаємодію товарного і грошового обігу.
Отже, принципи ринкової економіки містять у собі не тільки купівлю — продаж, але і соціально-економічні відносини (власності, виробництва, розподілу, споживання тощо), а також організаційно-економічні відносини, які свідчать, що ринок складає головну самостійну підсистему економіки суспільства.
Однією з найважливіших умов розвитку ринкової економіки є перехід від обміну товару на товар (Т-Т), до обміну товару за посередництвом грошей, тобто (Т-Г-Т) на основі еквівалентності та взаємної згоди учасників даного процесу.
Умовами ринкової економіки є також самостійність підприємців, учасників ринкових відносин.

>>>23>>>
і
Такими можуть бути продавці і покупці, окремі громадяни, родини, фірми, посередники, які дістають товари для наступного продажу (фірми оптової і ринкової торгівлі), та державні установи.
Однією з умов функціонування ринкової економіки є чесна конкуренція на ринку, що носить ліберальний характер. Умовою формування ринкової економіки є вивчення попиту і можливостей споживача, тобто так звані маркетингові дослідження, що забезпечують більш високу продуктивність і зниження витрат на виробництво товарів, підвищують якість товарів та їх надійність.
Розвиток та удосконалення ринкових умов господарювання пов'язані з ліквідацією дефіциту товарів і послуг, тому що дефіцит суперечить економічним інтересам всіх учасників ринкових відносин.
Стимулом розвитку ринкової економіки є також ліквідація державного монополізму, лібералізація цін, оскільки монополія стримує розвиток ринку.
Однак повне невтручання держави в ринкові відносини суб'єктів, господарської діяльності — явище негативне, тому що саме держава веде боротьбу з несумлінною конкуренцією, намагаючись застерегти ринок, а з ним і ринкову економіку від однобічного розвитку, застою, монополізації окремих видів товарів і послуг.
Для забезпечення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту інтересів підприємців і споживачів від його порушень та створення нормальних ринкових відносин 26 листопада 1993 р. був прийнятий Закон України «Про антимонопольний комітет України», на який покладені повноваження державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства в Україні.
Велику роль у формуванні ринкової економіки відіграють процеси роздержавлення і приватизації, формування ринкової інфраструктури, стабілізація грошово-кредитної і фінансової сфер; тверда грошова політика з метою обмеження обсягу грошової маси в обігу; активна структурно-інвестиційна політика.

>>>24>>>
Розглядаючи умови функціонування та розвитку ринкової економіки, не можна не згадати відомого економіста А. Сміта, який вважав, що вирішальним фактором розвитку ринку є гра ринкових сил, і важливу роль відводив економічно вільній людині, яка поліпшує свій добробут і водночас збільшує багатство своєї держави.
Однією з основних рис ринкової економіки є соціалізація економіки — вплив ринкової економіки на розподіл доходів за допомогою податків, кредитів, субсидій, державної закупівлі товарів і послуг; контроль за якістю продукції та встановлення стандартів якості; контроль за умовами праці, заробітною платою і капіталовкладеннями, що здійснюється через спеціальні державні органи.
Основними рисами ринкової економіки є:
• цивілізована конкуренція виробників товарів;
• вільний перелив капіталу між галузями та регіонами;
• розвиток кредитно-банківської системи, утворення фінансового і валютного ринку;
• свобода підприємництва, незалежність товаровиробників і відносна свобода їхньої діяльності;
• лібералізація цін залежно від попиту та пропозиції;
• вільний обмін товарами і послугами;
• певний рівень попиту населення та місткості ринку;
• нормальне оподатковування;
• забезпечення правових, юридичних норм;
• економічна свобода і обмеження державних монополій;
• боротьба з мафією.
Ефективність суспільного виробництва значною мірою залежить від ступеня функціонування всього механізму ринкової економіки і, насамперед, від ефективного розподілу та використання всіх ресурсів. Згідно з цією тезою, конкурентна ринкова система направляє ресурси у виробництво тих товарів і послуг, яких суспільство більш за все потребує. Вона диктує застосування більш ефективних методів комбінування ресурсів для виробництва і сприяє розроб-

>>>25>>>
ці й упровадженню нових, ефективніших технологій виробництва. Прихильники ринкової системи вважають, що «невидима рука» керує особистою вигодою, забезпечує виробництво найбільш доцільної кількості необхідних товарів з наявних ресурсів. Таким чином, це передбачає максимальну економічну ефективність. Саме ця презумпція ефективності розподілу змушує більшість економістів сумніватися в необхідності урядового втручання у функціонування вільних ринків або урядового регулювання їх операцій, за винятком тих випадків, коли таке втручання стає вимушеним.
Поки зберігається свобода обміну, головна особливість ринкової організації економічної діяльності полягає в тому, що вона не допускає втручання однієї особи у більшість видів діяльності іншої. Споживач убезпечений від примусу продавця, оскільки є інші продавці, в яких він може купити потрібний йому товар. Продавець захищений від примусу з боку споживача, тому що є інші споживачі, яким він може продавати свій товар. Найманий робітник убезпечений від примусу з боку роботодавця, оскільки є інші підприємці, в яких він може працювати, тобто ринок здійснює все це знеособлено, без втручаня централізованого органу влади.
Супротивники і критики ринкових перетворень стверджують, що ринкова система не стимулює конкуренцію. Вони вважають, що існує два основних джерела послаблення конкуренції.
По-перше, в умовах ринкового господарювання підприємці в погоні за прибутком і в прагненні поліпшити свої економічні позиції намагаються звільнитися від обмежувальних пут конкуренції. Злиття фірм, таємні змови компаній, нещадна конкуренція сприяюти ослабленню конкуренції та її регулюючого впливу. Ще 200 років тому Адам Сміт сформулював цю тезу таким чином: «Представники однієї й тієї ж галузі рідко зустрічаються один з одним, але коли така зустріч відбувається, бесіда між ними завершується змовою проти публіки або якимось маневром з метою підвищити ціни».

>>>26>>>
По-друге, ряд економістів вважає, що сам технічний прогрес, до якого ринкова система заохочує, сприяє зникненню конкуренції, оскільки новітні технології, як правило, вимагають: використання великої кількості реального капіталу, великих ринків збуту, багатих і надійних джерел сировини.
Така технологія викликає необхідність в існуванні фірм, що є великомасштабними не тільки в абсолютних величинах, але також і стосовно розмірів ринку. Іншими словами, досягнення максимальної ефективності виробництва на основі застосування новітньої технології часто вимагає існування малої кількості великих фірм.
Ці економісти вважають, що в міру звуження конкуренції слабшає й ринкова система як механізм ефективного розподілу ресурсів. Виробники та постачальники ресурсів стають менш залежними від волі споживача, суверенітет виробників і власників ресурсів ставить під сумнів та підриває суверенітет споживачів. Процес ототожнення «невидимої руки», особистих і суспільних інтересів починає втрачати свою силу. До того ж забезпечуваний ринковою системою захист від примусу при розвинутій конкуренції ґрунтується на широкому розсіюванні економічної влади, який супроводжується занепадом конкуренції, дозволяє власникам цієї влади здійснювати примусові заходи.
Одним із аргументів, висунутих критиками ринкової економіки, є сумнів щодо можливостей ринкової системи забезпечити суспільство тими товарами, яких воно більш за все потребує. З ослабленням конкуренції підривається і суверенітет споживача, ринкова система втрачає свою здатність розподіляти ресурси згідно з бажанням споживача. Існують й інші аргументи проти визнання ефективності ринкової системи:
1. Нерівний розподіл доходу. Критики-антирино-вики стверджують, що ринкова система дозволяє найбільш спритним підприємцям накопичувати величезну кількість матеріальних ресурсів, причому право спадкування з часом підсилює цей процес нагромадження. Зазначений процес, крім кількісних і

>>>27>>>
якісних розбіжностей людських ресурсів, породжує в ринковій економіці надзвичайно нерівний розподіл грошових доходів. Багаті отримують набагато більшу кількість грошових ресурсів, ніж бідні. Ринкова система виділяє ресурси на виробництво вишуканих предметів розкоші для багатих за рахунок ресурсів на виробництво предметів першої необхідності для бідних.
З цього приводу можна навести таке висловлювання: «Країна, що витрачає гроші на шампанське, коли вона ще не забезпечила молоком своїх дітей, — це погано керована, нерозумна, суєтна, дурна, неос-вічена країна... Єдиний спосіб, за допомогою якого така країна може зробити себе багатою і квітучою, полягає в тому, щоб добре вести своє домашнє господарство, тобто забезпечувати свої потреби в порядку їхньої важливості і не допускати витрати грошей на примхи і предмети розкоші, поки люди не будуть забезпечені належним чином предметами першої необхідності».
2. Порушення ринкового механізму. Ринкова система з погляду критиків ринкової економіки враховує лише індивідуальні потреби, але існує багато потреб у таких товарах і послугах, виробництво яких не може фінансуватися індивідами через ринок. Наприклад, боротьба зі стихійними лихами, засоби на національну оборону тощо. Ринкова система, як вони стверджують, нездатна враховувати такі суспільні або колективні потреби.
3. Нестійкість розвитку економіки. Багато економістів вважають, що ринкова система являє собою недосконалий механізм забезпечення повної зайнятості й стабільного рівня цін.


Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2022