ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Алфавитный указатель по авторам книг

> Книги по рубрикам >
Книги > К > Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. — Вид. друге, перероб. і доп. - Ківалов С. В., Біла Л. P., Одеса, 2002

Алфавiт по авторам :
| 1 | 2 | 6 | 8 | А | Б | В | Г | Д | Е | Ж | З | И | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Э | Ю | Я |


Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. — Вид. друге, перероб. і доп. - Ківалов С. В., Біла Л. P., Одеса, 2002

Тема 7. Адміністративно-правові методи державного управління


Поняття і види адміністративно-правових методів. Методи прямої і непрямої дії.
Заохочення як метод державного управління.
Стимулювання як метод державного управління.
Поняття дозвільної системи. Поняття і стадії дозвільного провадження.
При вивченні даної теми слід уяснити, що адміністративно-правові методи — це способи та прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу органів державного управління (посадових осіб) на підпорядковані їм об'єкти управління. Методи досить різноманітні, однак вони мають загальні риси, а саме:
способи впливу органів державного управління на підпорядковані їм об'єкти управління; вираження державного публічного інтересу; засоби досягнення мети;
способи організації, прийоми здійснення функцій, що виникають в процесі спільної діяльності; способи реалізації компетенції.
В юридичній науці виділяють такі види адміністративно-правових методів, як: переконання, заохочення, примусу; прямого і непрямого впливу; нагляду, регулювання, керівництва та ін.
При цьому студентам необхідно знати, що переконання — це один із основних адміністративно-правових методів, який проявляється в різних роз'яснювальних, виховних, організаційних заходах для формування волі підвладного. Способами такого методу є навчання, пропаганда, роз'яснення, обмін досвідом та ін.
Примус як адміністративно-правовий метод (див. тему 9). Заохочення — це такий спосіб впливу, який через інтереси, свідомість направляє волю людей на здійснення корисних, з точки зору суб'єкту управління, справ. Правовою основою застосування даного методу є Указ Президента "Питання Комісії по державних нагородах України при Президентові України", "Про заснування відзнаки Президента України "Іменна вогнепальна зброя" та ін. Даний метод характеризується такими ознаками, як:
— фактичною підставою для нього є заслуга, діяння, яке позитивно оцінюється суб'єктами влади;
— воно пов'язане з оцінкою уже здійснених дій;
- воно персоніфіковано, застосовується у відношенні окремих індивідуальних або колективних суб'єктів;
— воно проявляється у моральному схвалені, наділенні правами, пільгами, матеріальними цінностями та іншими благами. Метод прямого впливу характеризується наступними ознаками:
- прямий вплив на волю;
— директивність, наказовий характер;
- однозначність команди, яка, як правило, не дає виконавцям можливості вибору варіанту поведінки;
— наявність великого адміністративного апарату, контролюючого виконання команди і наділеного повноваженнями застосовувати примусові заходи за невиконання.
Для методу непрямого впливу характерно:
— вплив на волю здійснюється через створення ситуації, яка зацікавлює в необхідній поведінці через інтереси, запити виконавця;
— у виконавця є право вибору відповідного варіанту поведінки;
— нормами права передбачається діючий механізм стимулювання (одержання прибутку, пільги та ін.).
Досить важливим для студентів є уяснення того, що дозвільна система — це урегульована нормами права сукупність суспільних відносин суб'єктів державного управління з громадянами і організаціями з приводу видачі дозволу на зайняття певними видами діяльності з наступним наглядом за дотриманням правил і умов здійснення дозвільної діяльності. Вона включає в себе чотири основних елементи:
1) наявність відносної заборони (займатися певною діяльністю можна тільки при наявності дозволу на це);
2) діяльність щодо видачі дозволу, здійснювана суб'єктами державного управління у відношенні громадян, організацій організаційно їм не підвладних (ліцензій, прав на управління транспортним засобом, допуск до державної таємниці та ін.);
3) нагляд за дотриманням правил і умов особами, що одержали дозвіл на певну діяльність;
4) застосування примусових заходів щодо припинення порушення правил, умов здійснення діяльності і притягнення винного до відповідальності.
Правову основу здійснення дозвільної системи визначають закони та підзаконні нормативні акти (див. закони: "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про друковані засоби масової інформації (преси) в Україні"; укази Президента: "Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів у сфері природних монополій", "Про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності", "Про запровадження єдиної регуляторної політики у сфері підприємництва", "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності"; постанову КМУ "Про затвердження Положення про дозвільну систему України" та ін. (див. рекомендовану літературу).
Важливою складовою дозвільної системи є дозвільне провадження, яке включає в себе наступні стадії:
1) порушення дозвільної справи;
2) прийняття рішення;
3) виконання рішення;
4) нагляд за дотриманням особами, які одержали дозвіл, встановлених правил та умов;
5) атестація, акредитація дозвільної діяльності;
6) переоформлення, продовження дозволу;
7) застосування заходів примусу за допущення порушень правил і умов.
Слід мати на увазі, що останні три стадії є факультативними.


Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2022